Як пиво та «бойові корови» врятували Теребовлянський замок

4 Вересня 2019 93

Перші письмові згадки про Теребовлю починають зустрічатися в літописах 10 століття, в тому числі в відомому Іпатіївському літописі, де є глава, присвячена зрадницькому засліпленню теребовлянського князя Василька в 1097 році. У цей період на замковій горі існувало не просто укріплене давньоруське городище, а була справжня княжа резиденція, з дитинцем, частоколами і ровами. На початку 13 століття, коли Теребовля вже входила до складу об’єднаного Галицько-Волинського князівства, князь Данило Романович наказав облицювати дерев’яні стіни фортеці каменем.

На території замкового подвір’я розташовувалися уздовж західної стіни: власна пекарня, кілька стаєнь, складські приміщення; центральну ж частину займав невеликий дерев’яний палац з резервуарами для зберігання води і пива перед ним.

На невеликому майданчику біля в’їзної брами з підйомним мостом розташовувалися додаткові господарські будівлі зі стратегічними запасами: приміщення для утримання худоби (хлів, курник, стайні), пивоварня з солодівнею і резервуарами для зберігання готового хмільного продукту. Варто зазначити, що пивоварня Теребовлянського замку була дуже відомою в часи Галицько-Волинського князівства. Про неї навіть є згадка у Іпатієвському літописі.

Теребовлянський замок

Теребовлянський замок

«Пивна» звитяга Софії Хшановської

Тому не дивно, що з теребовлянським пивом пов’язана одна з найвідоміших легенд Замку.

Під час походу багатотисячної турецької армії паші Ібрагіма Шишмана ворог захопив багато відомих твердинь Поділля та Галичини. Під час облоги Теребовлянського замку сталася подія, яка стала справжньою легендою. Більше місяця тримався гарнізон замку, що налічував всього близько 300 чоловік, в тому числі простих селян, і коли моральний дух захисників фортеці був уже на межі, врятувати замок від здачі змогла дружина коменданта Софія Хшановська.

Вона взяла у руки два ножі і попередила чоловіка що вб’є його і себе, якщо замок буде зданий ворогові. У відповідь комендант замку сказав дружині, що ворог отруїв воду. Мудра жінка порадила чоловікові скористатися запасами пива, які зберігалися у замку.

У результаті облога тривала, але незабаром Ібрагім Шишман поспішив відвести війська.

Згодом рятівниці замку був поставлений пам’ятник від вдячних городян.

Теребовлянський замок

Теребовлянський замок

Бойові корови Теребовлі

Ще одна яскрава легенда Теребовлянського замку сталася вже у 17 столітті.

На початку 1630-х теребовлянський староста Олександр Балабан зробив грандіозну розбудову замку, більша частина якого дійшла до наших часів. Фортеця отримала більшу площу, стіни сягали 3,5-5 м завтовшки і до 18 заввишки, загальна довжина мурів становила понад 300 м.

Тому фортеця успішно відбивала напади турок та татар. Опис однієї з таких битв дійшов до наших днів.

Перед тим, як татари оточили замок, туди збіглися люди з навколишніх сіл і притягнули з собою худобу. Ворог розбив табір внизу та активно плюндрував передмістя. Ввечері, коли бусурмани полягали спати, оборонці замку приготували їм сюрприз. Зібравши у жінок хустки, солдати прив’язали їх до рогів та хвостів волів і корів.

Потім велетенське стадо зібрали перед відчиненою фортечною брамою, хустки вимастили олією та підпалили. Перелякана худоба кинулася вниз, викликала пожежу у татарському таборі та добряче потоптала загарбників.

Коли там зчинилася паніка, гарнізон здійснив вилазку і змусив ворога до втечі.

Ось так розум та хист захисників Теребовлянського замку не раз дозволяв відбивати атаки переважаючого ворога.

Теребовлянський замок

Теребовлянський замок

Теребовлянський замок сьогодні

Після поділу Речі Посполитої Теребовля перейшла у володіння Австро-Угорської імперії, після чого частина будівель у внутрішньому дворі замку була розібрана, а на їх місці з’явилися казарми, що проіснували до 1880-х років.

В кінці 19 століття влада дозволила городянам розбирати руїни замку для своїх будівельних потреб, але вже в 1920-х роках почалися спроби відновлення замку. Громадськими зусиллями були розчищені завали каміння і вирубані чагарники на схилах замкової гори, знову став діяти старовинний колодязь, на території замку в теплу пору року стали проводити народні гуляння, були поставлені лавочки та альтанки.

Після Другої світової війни Теребовлянський замок довгі роки був усіма забутий і покинутий, і тільки в кінці 1980-х років до нього прокидається інтерес як до пам’ятника історії і архітектури.

В останні десятиліття було проведено кілька археологічних досліджень замку і його околиць, розпочато реставрацію фортечних споруд, створено умови для туристичних екскурсій.

Теребовлянський замок повертає собі статус перлини Галичини та Поділля.

Подорожуй з «Тернопільським» – Відкривай Тернопільське!